Табель не за формою П-5: чи можуть оштрафувати за застарілі бланк і коди

Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 затверджено типову форму № П-5 «Табель обліку використання робочого часу» та умовні позначення (коди) для відображення відсутності працівників, зокрема «В» – щорічна відпустка і т.д. Чи є обов’язковим використання саме цієї форми та кодів? На підприємстві застосовують застарілу форму табеля й позначення, що не відповідають наведеним у наказі. Чи є це порушенням і які можливі наслідки?

Джерело: kadroland

Використання саме типової форми № П-5 та наведених у ній умовних позначень не є обов’язковим.

Підприємство може розробити й затвердити власну форму табеля та власні умовні позначення.

Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 затверджено типову форму №П-5 «Табель обліку використання робочого часу». Водночас у листі Держстату від 12.01.2012 № 9/4-10/9 роз’яснено, що форма №П-5 має рекомендаційний характер і підприємство може застосовувати іншу форму табеля за умови забезпечення обліку показників, необхідних для статистики та оплати праці.

Тому підприємство має право використовувати іншу форму табеля та власні коди, наприклад, замість «В» для щорічної відпустки встановити інше позначення. Головне, щоб така форма давала змогу достовірно визначити фактично відпрацьований час, явки та неявки працівників, причини відсутності, а також показники, необхідні для правильного нарахування заробітної плати.

Власну форму табеля та систему умовних позначень доцільно затвердити у локальному документі підприємства, наприклад, у Положенні про табельний облік. Позначення мають бути однозначними та зрозумілими для працівників, які ведуть табель і здійснюють нарахування заробітної плати.

Тож сам факт використання «застарілої» форми табеля або кодів, відмінних від форми №П-5, не є порушенням.

Порушення може мати місце, якщо підприємство взагалі не забезпечує належного та достовірного обліку виконуваної роботи, факту явок і неявок, витрат на оплату праці, що є обов’язком роботодавця відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».