Відключення світла на роботі: чи законно змушувати працівників брати неоплачувану відпустку
Відключення світла не дає роботодавцю права примусово відправляти працівників у неоплачувану відпустку.
Через відключення електроенергії підприємства можуть тимчасово зупиняти роботу. Водночас окремі роботодавці пропонують працівникам писати заяви на відпустку за власний рахунок, пояснюючи це неможливістю забезпечити робочий процес. Однак така відпустка має бути добровільною, а примушування до її оформлення суперечить трудовому законодавству.
Чи може роботодавець примусово відправити працівника у відпустку за власний рахунок
Відповідно до статті 84 Кодексу законів про працю України та статей 25 і 26 Закону України «Про відпустки», неоплачувана відпустка надається за бажанням працівника. У випадках, визначених статтею 25 Закону, роботодавець зобов’язаний надати таку відпустку за ініціативою працівника, а за статтею 26 вона надається за згодою сторін. За загальним правилом, передбаченим статтею 26, її тривалість не може перевищувати 30 календарних днів на рік.
Під час воєнного стану примусова неоплачувана відпустка також не допускається. Частина третя статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону «Про відпустки».
Однак це не означає, що роботодавець може відправити працівника в таку відпустку примусово.
Що має зробити роботодавець, якщо через відключення світла неможливо працювати
Якщо через відключення електроенергії працівники не можуть виконувати свої обов’язки, роботодавець може оголосити простій.
Відповідно до статті 34 КЗпП, простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для її виконання, невідворотною силою або іншими обставинами.
У роз’ясненні від 28 жовтня 2026 року Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці підтвердило, що відключення електроенергії може бути підставою для оголошення простою, якщо неможливо організувати роботу підприємства та забезпечити виконання працівниками трудових обов’язків.
При цьому простій необхідно належним чином оформити. Він може стосуватися як усього підприємства, так і окремих підрозділів чи працівників.
Скільки повинні платити працівнику під час простою через відключення електроенергії
Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Йдеться саме про оплату часу простою. Колективним договором можуть передбачатися вищі гарантії.
Водночас частина третя статті 113 КЗпП встановлює окрему гарантію: якщо простій виник у зв’язку з виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров’я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Саме по собі відключення світла не означає автоматичного застосування цієї норми.
Важливо, що відключення електроенергії не завжди означає необхідність оголошення простою. Якщо роботу можна продовжувати, наприклад завдяки резервному живленню або в належно організованому дистанційному режимі, підстави для простою необхідно оцінювати з урахуванням фактичних обставин.
Що робити, якщо роботодавець змушує писати заяву на неоплачувану відпустку
Роботодавець не може вимагати від працівників написання заяв на неоплачувану відпустку лише через відключення електроенергії. Якщо робота фактично зупинилася не з вини працівників, роботодавець може оформити простій із передбаченою законом оплатою.
Якщо працівника змушують оформити відпустку за власний рахунок, він має право відмовитися від написання заяви, письмово повідомити роботодавця про готовність виконувати трудові обов’язки та в разі порушення своїх прав звернутися до Держпраці або до суду.
Таким чином, відсутність електроенергії не звільняє роботодавця від дотримання трудових гарантій і не є законною підставою для примусового відправлення працівників у неоплачувану відпустку.
Коментарі