Четверта річниця звільнення Київщини: як завершилась битва за столицю і чому це стало переломним моментом війни

2 квітня 2022 року Сили оборони України повністю витіснили російські війська з території Київської області. Ця дата стала символом першої великої поразки російської армії та завершення битви за столицю

Джерело the public

Бої за Київщину розпочалися у перші години повномасштабного вторгнення. Російські війська намагалися швидко захопити Київ, роблячи ставку на контроль над аеродромами у Гостомелі та Василькові. Українські підрозділи пошкодили злітні смуги і вступили у бої, що змусило противника змінити тактику та просуватися наземними шляхами з боку Білорусі.

Окупанти захопили 15 громад у Вишгородському, Бучанському та Броварському районах. Бої тривали понад місяць у Гостомелі, Ірпені, Бучі, Бородянці, Макарові, Мощуні та Дмитрівці. Українські військові зупинили десантні підрозділи і морську піхоту РФ.

Одним із ключових рішень став підрив дамби біля села Козаровичі. Розлив річки Ірпінь унеможливив просування російських військ до Києва з півночі. На східному напрямку біля Скибина українські сили знищили колону 6-го танкового полку РФ, після чого наступ на столицю фактично зупинився.

Окупація супроводжувалася насильством проти цивільних. За даними правоохоронців, загинуло понад 1600 мирних жителів, найбільше у Бучанському районі. Світ побачив кадри з вулиці Яблунської у Бучі та зруйновану Бородянку.

Наприкінці березня українські сили перейшли до контрнаступу. 28 березня звільнили Ірпінь. Після зачистки Бучі, Гостомеля і Броварського напрямку російські підрозділи почали відступати на північ у бік кордону з Білоруссю.

Вирішальним етапом стало звільнення Іванкова 2 квітня. Це селище було ключовим логістичним вузлом, через який проходили шляхи від білоруського кордону до Бучі, Гостомеля та Ірпеня. Контроль над ним дозволяв російським військам підтримувати зв’язок із тилом.

Наприкінці березня українські підрозділи почали тиснути на цьому напрямку. Існувала загроза перерізання дороги на Поліське, що могло залишити російські сили без шляхів відступу. Під час відходу окупанти підірвали мости через річку Тетерів.

До Іванкова першими увійшли підрозділи Десантно-штурмових військ і 72-ї окремої механізованої бригади. Бої мали характер переслідування. 2 квітня селище було повністю зачищене, над адміністрацією підняли український прапор.

Звільнення Іванкова стало фінальним етапом деокупації півночі області. Українські підрозділи вийшли до державного кордону в районі Чорнобильської зони.

Того ж дня було офіційно підтверджено звільнення Київщини. Заступниця Міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що Ірпінь, Буча, Гостомель та вся область звільнені від противника.

Це стало сигналом для іноземних посольств про можливість повернення до Києва. Водночас відкрився доступ для журналістів і правоохоронців до деокупованих територій, де почали фіксувати наслідки окупації.

У звільнених містах і селах виявляли масові поховання, катівні та масштабні руйнування. Зокрема, в Іванкові окупанти спалили історико-краєзнавчий музей із роботами Марії Примаченко, які місцеві жителі рятували під обстрілами.

Битва за Київ тривала 36 днів і завершилася відступом російських військ. Українські сили зберегли контроль над столицею, а плани швидкого захоплення Києва були зірвані. За цей час російська армія втратила значну кількість техніки та підрозділів.

За словами генерала Олександра Сирського, перемога під Києвом дала Україні час і віру у власні сили та стала першою великою поразкою російського керівництва у цій війні.