Укриття врятувало від обстрілу, але не від звільнення за прогул: Верховний Суд пояснив права працівників під час повітряних тривог
Після ракетного удару працівник може запізнитися через укриття, зупинку транспорту, перекриття доріг або інші наслідки атаки, але для захисту від звільнення важливо довести не сам факт обстрілу, а його реальний вплив на можливість вчасно дістатися роботи
В умовах повномасштабної війни українці стикаються не тільки з небезпекою, але й з можливістю втратити роботу. Після ракетної атаки або тривалої повітряної тривоги працівник може фізично не встигнути дістатися до офісу. І тут виникає цілком логічне питання: чи можна таке запізнення вважати прогулом і застосувати до працівника відповідні санкції у вигляді штрафу чи взагалі звільнення.
Насамперед роботодавець має з’ясувати, чому людина не змогла вчасно прибути, скільки тривала небезпека та чи були об’єктивні перешкоди для продовження руху. Що про це говорить закон і на чий бік стає Верховний Суд – про це далі в матеріалі «Судово-юридичної газети».
Яке запізнення вважається прогулом
Пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає можливість звільнення працівника за прогул, у тому числі за відсутність на роботі без поважних причин понад три години протягом робочого дня. Тому для звільнення недостатньо лише зафіксувати, що працівника не було на робочому місці. Роботодавець має встановити обставини відсутності та з’ясувати її причини. І саме це має важливе значення для ситуацій, коли людина не прийшла на роботу через воєнну небезпеку.
Особливо показовою тут є постанова Верховного Суду від 12 січня 2026 року у справі №712/10356/24. Працівницю одного із ТОВ звільнили за прогул – роботодавець вважав, що вона була відсутня на роботі з 12:39 до 17:00. Однак у цей день у Києві оголошували повітряну тривогу з 13:47 до 14:19. Крім того, працівниці стало погано, вона повідомила керівника і за його погодженням звернулася до лікаря.
Верховний Суд звернув увагу не лише на стан здоров’я працівниці, а й на те, що перебування в укритті під час повітряної тривоги є виконанням обов’язку щодо збереження життя та здоров’я. Такий час не може автоматично розцінюватися як прогул.
Окремо суд звернув увагу на те, що роботодавець не встановив належним чином фактичний час відсутності працівниці саме на роботі. Ця позиція важлива і для ситуації із запізненням після атаки: роботодавець має оцінювати не тільки факт запізнення, а весь ланцюг обставин, через який працівник не зміг опинитися на робочому місці вчасно.
В наш час дуже часто можуть траплятися ситуації, коли людина виїхала на роботу, дорогою оголосили повітряну тривогу, вона пішла в укриття, після атаки частину дороги перекрили, громадський транспорт зупинився – і замість 9:00 співробітник приїхав, наприклад, об 11:00.
У такому випадку ключовим стає питання не самого запізнення, а причин, які його спричинили. У судовій практиці вже сформувався підхід, за яким перебування в укритті під час повітряної тривоги може бути поважною причиною відсутності. Причому оцінюватися може не тільки безпосередньо час тривоги, а й об’єктивно необхідний час для переміщення до укриття та повернення до роботи.
Зокрема, у справі №161/8467/22 Луцький міськрайонний суд Волинської області встановив, що працівниця одного із комунальних підприємств залишала робоче місце під час повітряних тривог. Суд врахував тривалість самих тривог та час, необхідний для перебування в укритті. При цьому час, який працівниця була відсутня поза періодами тривог, оцінювався окремо.
Якщо тривога закінчилася, транспорт відновив рух, дороги відкриті, а працівник без пояснення залишається вдома ще кілька годин, роботодавець уже може оцінювати цю частину відсутності окремо.
В іншій справі №480/5559/22, яку розглядав Сумський окружний адміністративний суд, державний службовець оскаржував звільнення за прогул і пояснював свою відсутність, зокрема, регулярними повітряними тривогами, які, за його словами, унеможливлювали поїздки між Лебедином та Сумами. Суд погодився з тим, що перебування в укритті під час повітряної тривоги може бути поважною причиною.
Але працівник був відсутній повні робочі дні, у тому числі в години, коли тривоги не оголошувалися, і не надав належних доказів поважності всієї відсутності. У результаті суд не поновив його на роботі.
Для нинішніх ситуацій із ракетними ударами цей кейс особливо показовий. Наприклад, якщо після нічної атаки вранці оголошено тривогу, зупинено метро, перекрито частину міста або пошкоджено транспортну інфраструктуру, працівник може пояснити, чому він не зміг прибути до початку робочого дня. Але якщо небезпечна ситуація завершилася, транспорт відновив роботу, а людина без додаткових об’єктивних причин не виходить на роботу до кінця дня, захистити таку відсутність значно складніше. Тобто юридично важливо показати причинно-наслідковий зв’язок.
Чи може роботодавець вимагати залишатися на роботі під час небезпеки
Стаття 153 КЗпП встановлює обов’язок роботодавця створювати безпечні та нешкідливі умови праці. Працівник не повинен виконувати роботу в умовах, які створюють очевидну небезпеку для його життя чи здоров’я.
У січні 2026 року Верховний Суд саме у справі №712/10356/24 підтвердив важливість такого підходу: перебування працівника в укритті під час оголошеної повітряної тривоги не можна механічно перетворювати на доказ прогулу.
Водночас після завершення безпосередньої небезпеки ситуація змінюється. Працівник повинен або прибути на роботу, або повідомити роботодавця про іншу об’єктивну перешкоду. Саме тому в умовах регулярних атак надзвичайно важливим стає повідомлення роботодавця.
Що робити працівнику, якщо через атаку він запізнився
Найбезпечніший варіант – повідомити керівника одразу, щойно це можливо. Наприклад: повідомити, що людина перебуває в укритті, після відбою не може продовжити рух через перекриття дороги, зупинку громадського транспорту, пошкодження інфраструктури або іншу безпосередню небезпеку.
Варто також зберігати докази: повідомлення про повітряну тривогу та її тривалість, повідомлення про ракетну або дронову атаку, інформацію про перекриття доріг, повідомлення транспортних служб про зупинку руху, листування з роботодавцем, документи чи інші підтвердження, якщо людина зверталася по медичну допомогу.
Це важливо тому, що в трудовому спорі роботодавець має довести наявність підстав для звільнення за прогул, а не просто послатися на те, що працівника не було за робочим столом.
Верховний Суд окремо наголошував, що для встановлення прогулу має бути належно зафіксована саме відсутність працівника на роботі, а причини такої відсутності мають бути з’ясовані та оцінені.
Отже, запізнення через ракетну атаку не є автоматично ні прогулом, ні гарантовано поважною причиною. Юридичне значення матиме конкретна ситуація: де перебував працівник, коли була оголошена тривога, чи був він змушений прямувати в укриття, що сталося з транспортом або дорогою після атаки, коли небезпека припинилася та чи повідомив працівник роботодавця.
У вже сформованій судовій практиці суди захищають працівника там, де воєнна небезпека реально пояснює його відсутність, але не визнають сам факт повітряних тривог універсальним виправданням для відсутності протягом усього робочого дня. Саме тому для працівника після ракетної атаки найважливіше зафіксувати конкретні обставини, які фізично не дозволили йому вчасно дістатися роботи.
Коментарі