Про реформу профспілкового руху. Частина 1.

Джерело Павло Прудніков

Напередодні чергового З’їзду Федерації профспілок України важливо чесно оцінити, в якому стані нині перебуває профспілковий рух.

Сьогодні правда проста: в Україні правила гри досі пишуться без людини праці. Поки профспілки лише реагують на ухвалені кимось рішення, ми завжди будемо програвати.

Тому наше завдання — змінити саму логіку профспілкової діяльності.

Очевидно, що і сама ФПУ, і профспілки загалом переживають одну з найглибших криз за весь період незалежності України. Йдеться не лише про скорочення членства чи фінансові труднощі, а й про кризу ролі, впливу та довіри.

Старі інструменти дедалі менше відповідають сучасним викликам, а суспільство очікує від профспілок нової якості, нових підходів і нової сили.

Мені здається, що сьогодні профспілковий рух змушений працювати за принципово інших умов, ніж ще було кілька років тому.

Передусім, різко скоротилася кількість найманих працівників — а саме вони традиційно становили основу профспілкового членства. На це вплинули повномасштабна війна, економічна криза, окупація частини територій тощо.

Дедалі більше людей переходять у тіньову економіку, працюють неофіційно. Це не лише послаблює соціальний захист, а й розхитує саму основу колективної самоорганізації.

На додачу до цього, технологічний прогрес і нові форми зайнятості посилюють індивідуалістичні настрої: люди меншою мірою відчувають себе частиною спільноти і рідше бачать сенс діяти разом.

На тлі високої інфляції доходи людей фактично не зростають. Навіть якщо формально зарплати збільшуються, реальний рівень життя багатьох сімей не покращується.

Війна також змінює суспільні настрої. Люди поступово звикають до втрат, руйнувань і постійної небезпеки. Все більше ресурсів іде не на розвиток, а на подолання наслідків обстрілів і відновлення зруйнованого, на реалізацію безпекових заходів.

І перший висновок полягає в тому, що профспілки більше не можуть діяти за старою логікою. І чим слабшою стає соціальна функція держави, тим більшою стає потреба у сильних, сучасних і впливових профспілках.

Далі буде.