У Держпраці пояснили, чи дозволено звільнення працівника після досягнення пенсійного віку

Звільнення літнього працівника можливе лише з причин, чітко передбачених законом

Джерело Судово-Юридична газета

У Держпраці пояснили, чи правомірно звільнити працівника, який досяг пенсійного віку, з ініціативи роботодавця.

Зазначається, що Конституція України гарантує рівність усіх громадян у правах і свободах, незалежно від будь-яких обставин, зокрема й віку. Проте на практиці вік часто стає перепоною — особливо для людей пенсійного віку. Багато з них хочуть і далі працювати, але роботодавці віддають перевагу молодшим кандидатам і часто чинять психологічний тиск на літніх працівників, щоб змусити їх звільнитися.

Основним документом, що регулює трудові права в Україні, є Кодекс законів про працю. Згідно зі статтею 21 КЗпП, будь-яка дискримінація в сфері праці, зокрема й за віком, заборонена.

Досягнення пенсійного віку саме по собі не є причиною для звільнення. КЗпП не передбачає спеціальних правил для звільнення працівників, які вийшли на пенсію. Тобто, роботодавець не має права звільняти людину лише через її вік. Проте, якщо є інші законні підстави для звільнення, вони можуть бути застосовані так само, як і до будь-якого іншого працівника.

Звільнення літнього працівника можливе лише з причин, чітко передбачених законом. Це стаття 40 КЗпП (розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця) та стаття 41 (додаткові підстави для окремих категорій працівників). У цих статтях наведено повний перелік ситуацій, коли роботодавець має право ініціювати звільнення. Інші причини — незаконні.

Працівники пенсійного віку мають право працювати, отримувати зарплату і при цьому – пенсію, призначену Пенсійним фондом України.

Під час воєнного стану діють особливі умови організації трудових відносин, передбачені законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно зі статтею 5 цього закону, роботодавець може звільнити працівника навіть у період його тимчасової непрацездатності або відпустки.

Але є винятки — це не стосується відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або відпустки по догляду за дитиною до трьох років. У таких випадках датою звільнення вважається перший робочий день після завершення хвороби чи відпустки, зазначений у відповідному документі.