Зроблено крок до «Демократії на робочому місці». Європейська конфедерація профспілок відзначає велику перемогу для прав працівників у всій Європі

Рада ЄС ухвалила переглянуту Директиву про Європейські робітничі ради. Профспілки здобули сильніший голос у транснаціональних компаніях

Джерело Федерація профспілок України

Це справді важлива і символічна перемога для європейського профспілкового руху — і не лише формальна, а змістовна. Протягом багатьох років Європейські робітничі ради (ЄРР) залишалися механізмом із потенціалом, але обмеженими повноваженнями: їх часто обходили під приводом «конфіденційності» або тому, що директива 2009 року не містила реальних санкцій за порушення. Тепер ЄС визнає, що ефективний соціальний діалог і справедливі переходи потребують не декларацій, а юридично зобов’язуючих процедур.

Переглянута директива — це, по суті, крок до «демократії на робочому місці» у транснаціональному масштабі. Вона наближає ЄС до того, щоб соціальні партнери реально впливали на корпоративні стратегії — особливо в умовах реструктуризацій, цифрової трансформації та зеленої модернізації економіки.

Члени ЄРР перед Європейським парламентом

Європейська конфедерація профспілок (ЄКП) відзначає велику перемогу для прав працівників у всій Європі — сьогодні Рада ЄС офіційно ухвалила переглянуту Директиву про Європейські робітничі ради (ЄРР). Це — фінальний етап довготривалої кампанії за посилення представництва працівників у транснаціональних компаніях і гарантування дієвих прав на інформування та консультації щодо рішень, які впливають на робочі місця та умови праці.

Переглянута директива ЄРР надає профспілкам потужніші інструменти для захисту працівників під час корпоративних реструктуризацій, сприяння справедливим переходам і впливу на стратегічні рішення на транснаціональному рівні. Вона усуває прогалини, які раніше дозволяли компаніям обходити обов’язки щодо консультацій, і запроваджує чіткіші правила щодо конфіденційності, доступу до правосуддя та визначення кола питань, що мають транснаціональний характер.

Особливо важливо, що документ:

• прибирає «лазейки», якими користувалися компанії, ухиляючись від консультацій;

• робить доступ до правосуддя реальнішим, оскільки раніше судові витрати фактично робили захист прав ЄРР неможливим;

• чітко визначає, що є «транснаціональним питанням», тобто тепер компанії не зможуть прикриватися формальностями, щоб уникнути обговорення планів, які зачіпають працівників у кількох країнах.

Це водночас і політичний сигнал: ЄС намагається повернути собі довіру працівників, показавши, що «соціальна Європа» не є пустим гаслом. Після років, коли економічна інтеграція випереджала соціальну, ухвалення цієї директиви демонструє спробу балансувати між свободою капіталу і колективними правами праці.

Для профспілок це не лише перемога, а й виклик. Від них тепер залежить, наскільки нові інструменти будуть використані — чи стануть ЄРР справді впливовими, чи залишаться консультативними тінями. Важливо також, щоб держави-члени не «розмили» зміст директиви під час транспозиції, що вже не раз траплялося у соціальній сфері.

Отже, цей крок можна вважати початком нового етапу європейської соціальної політики — де участь працівників у прийнятті рішень визнається не як перешкода бізнесу, а як умова стійкого розвитку.

Стратегічний інструмент для захисту працівників

Європейські робітничі ради — це ключовий механізм демократії на робочому місці. Нині діє понад 1250 ЄРР, які є важливим засобом для профспілок представляти інтереси працівників у компаніях, що працюють у кількох країнах. Перегляд директиви відповідає на давні недоліки рамкової угоди 2009 року, яка залишала багато ЄРР без ефективних засобів для оскарження рішень, що призводили до скорочення робочих місць, закриття підприємств або погіршення умов праці.

Переглянута директива ЄРР відповідає Десяти вимогам ЄКП до сучасної директиви про ЄРР, зокрема шляхом:

• посилення доступу до правосуддя — забезпечення можливості для ЄРР захищати свої права без непомірних судових витрат;

• уточнення визначення «транснаціонального питання» — гарантування, що рішення, які впливають на працівників у кількох державах-членах, автоматично вимагають проведення консультацій;

• обмеження зловживань положеннями про конфіденційність — вимога об’єктивного обґрунтування та часових меж для таких обмежень;

• гарантування, що члени ЄРР отримують належне навчання та ресурси для виконання свого мандату.

Ці покращення допоможуть ЄРР діяти впевненіше, ефективніше координуватися та відігравати активнішу роль у формуванні справедливих і стійких корпоративних стратегій.

Швидка імплементація

ЄКП тепер закликає всі держави-члени швидко транспонувати директиву у національне законодавство та забезпечити її повне і амбітне виконання. Працівники не можуть дозволити собі подальших затримок — дворічний період імплементації не повинен стати виправданням для бездіяльності.

Ізабель Шеманн, заступниця генерального секретаря ЄКП, заявила:

«Це історичний момент для прав працівників у Європі. Переглянута директива дає Європейським робітничим радам інструменти, необхідні для того, щоб краще і конструктивніше захищати робочі місця та формувати справедливі переходи. Це чіткий сигнал, що ЄС діє в інтересах працівників. Тепер ми закликаємо держави-члени негайно впровадити директиву і забезпечити набуття чинності цих нових прав».

Джерело:Рада ЄС — Посилення представництва працівників ЄС у транснаціональних компаніях: Рада схвалила перегляд директиви про Європейські робітничі ради — [Consilium]

Це справді важлива і символічна перемога для європейського профспілкового руху — і не лише формальна, а змістовна. Протягом багатьох років Європейські робітничі ради (ЄРР) залишалися механізмом із потенціалом, але обмеженими повноваженнями: їх часто обходили під приводом «конфіденційності» або тому, що директива 2009 року не містила реальних санкцій за порушення. Тепер ЄС визнає, що ефективний соціальний діалог і справедливі переходи потребують не декларацій, а юридично зобов’язуючих процедур.

Переглянута директива — це, по суті, крок до «демократії на робочому місці» у транснаціональному масштабі. Вона наближає ЄС до того, щоб соціальні партнери реально впливали на корпоративні стратегії — особливо в умовах реструктуризацій, цифрової трансформації та зеленої модернізації економіки.

Особливо важливо, що документ:

• прибирає «лазейки», якими користувалися компанії, ухиляючись від консультацій;

• робить доступ до правосуддя реальнішим, оскільки раніше судові витрати фактично робили захист прав ЄРР неможливим;

• чітко визначає, що є «транснаціональним питанням», тобто тепер компанії не зможуть прикриватися формальностями, щоб уникнути обговорення планів, які зачіпають працівників у кількох країнах.

Це водночас і політичний сигнал: ЄС намагається повернути собі довіру працівників, показавши, що «соціальна Європа» не є пустим гаслом. Після років, коли економічна інтеграція випереджала соціальну, ухвалення цієї директиви демонструє спробу балансувати між свободою капіталу і колективними правами праці.

Для профспілок це не лише перемога, а й виклик. Від них тепер залежить, наскільки нові інструменти будуть використані — чи стануть ЄРР справді впливовими, чи залишаться консультативними тінями. Важливо також, щоб держави-члени не «розмили» зміст директиви під час транспозиції, що вже не раз траплялося у соціальній сфері.

Отже, цей крок можна вважати початком нового етапу європейської соціальної політики — де участь працівників у прийнятті рішень визнається не як перешкода бізнесу, а як умова стійкого розвитку.